Вшановує пам’ять рівноапостольної княгині Ольги православна церква 24 липня за григоріанським календарем, а католицька — 11 липня за юліанським.
Княгиню Ольгу почали шанувати як святу під час князювання Ярополка (970-978 рр.). Проте офіційна канонізація відбулася пізніше — 1547 року Ольга була зарахована до святої рівноапостольної. Слід зазначити, що такої честі удостоїлися лише п’ять жінок у християнській історії: Марія Магдалина, першомучениця Фекла, мучениця Апфія, цариця Олена, просвітителька Грузії Ніно.
Язичницьке минуле
Княгиня Ольга походила з роду Гостомисла. Народилася вона на Псковській землі, в селі Вибути, у язичницькій родині з династії князів Ізборських. У юному віці, тоді видавали дівчат заміж у 13-16 років, вона вийшла заміж за князя Ігоря. Після його вбивства, восени 944 року, вона стала регентом і фактично очолила Русь. Тоді її сину Святославу було тільки 3 роки.
Ольга увійшла в історію як велика княгиня, яка займалася влаштуванням політичного, господарського та культурного життя Київської Русі.
Хрещений батько
Згідно з літописом, в 946 або 957 році княгиня Ольга відправилася до Константинополя (Царгорода), столиці Візантійської Імперії, де з пошаною була прийнята імператором Костянтином VII Багрянородним. Велич християнських храмів і зібрані в них святині вразили її.
А ось імператора вразила краса київської княгині, і він вирішив одружитися з нею.
Але заміжжя не входило до планів Ольги. Щоб не порушити дипломатичних відносин між державами, княгиня вирішила схитрувати — запропонувала імператорові стати її хрещеним батьком. Таїнство хрещення звершив Патріарх Константинопольський Феофілакт. Християнське ім’я їй було дано на честь святої цариці Олени.
І після хрещення Костянтин уже не міг одружитися з красунею, адже став її «батьком».
Перші кроки
Після повернення з Візантії Ольга почала будувати перші християнські церкви. З’явився храм над могилами першого київського князя-християнина Аскольда і князя Діра, а також храм Святої Софії у Києві, який згодом згорів.
На цьому місці вже Ярослав Мудрий збудував його знову.
Померла свята княгиня Ольга у 969 році, згідно із заповітом була похована за християнським звичаєм. Її нетлінні мощі під час правління Ярополка було перенесено до Десятинної церкви. Слід зазначити, що її справу щодо поширення християнства син Святослав не підтримав, але онук — Володимир — хрестив Русь.
Після її смерті давньоруський літописець писав: «Була вона передвісницею християнської землі, як денниця перед сонцем, як зоря перед світанком. Адже вона сяяла, як місяць вночі; так і вона світилася серед язичників, як перли у багнюці».
Страдниця та помічниця
Здавна у Київській Русі Ольгу називали Страдницею (та, хто зазнає чи зазнавала багато фізичних або моральних страждань), оскільки її іменини припадають на розпал польових робіт. У цей час у поля, луги виходили всім селом, і кожен займався своєю роботою. Наші пращури вважали, що в цей час «і старезним старим не час крехтіти, треба про хліб дбати».
Цього дня було прийнято молитися святій Ользі, що вона дарувала хорошу погоду, була милосердною до женців, про те, щоб вона дала можливість закінчити роботу раніше.
День святої Ольги називали ще Стожарами, так називали наші предки сузір’я Великої Ведмедиці.
Яскраве сяйво Стожар і безхмарне небо віщували вдалий і багатий урожай. Мисливці вірили, що таке небо передбачає вдале полювання на ведмедів.
Анастасія Іванова