Національна хустка споконвіку була потужним оберегом, символом вірності, а також невід’ємний елементом гардеробу кожної українки. Вона підкреслювала статус жінки в суспільстві.
Зараз цей аксесуар знову повертається в моду.
Щоправда, жінки носять його як хочуть (навіть замість поясу). Але колись, щодо того як носити хустку існували суворі правила.
Забарвлення і орнамент
— Спочатку національні українські хустки мали… білий колір. Згодом увійшли в моду барвисті кольори, вони були запозичені у болгар, які, у свою чергу, перейняли традицію у турків і персів.
— Найпопулярнішими кольорами хусток були червоний та зелений з хаотично «розкиданими» візерунками. Іноді зустрічався і чорний колір.
— Орнамент на них був переважно геометричний, а у ХVІІІ столітті увійшов у моду рослинний. На хустках можна було побачити цвіт троянд, базиліку чи гвоздики. Зрідка зустрічалися зображення птахів (півників, голубів).
— Головні візерунки розміщували у кутках хустки, а дрібні деталі та порожні місця — у середині.
— Ткали їх переважно з тонких ниток, які перепліталися з шовковими (червоними, синіми, зеленими, жовтими чи рожевими). Чим тоншими були нитки в хустці і чим більше шовку – тим багатша вважалася сім’я жінки.
7 грудня – Всесвітній день української хустки. Це неофіційне свято започатковане у 2019 році.
Сімейний статус
Молоді незаміжні дівчата могли ходити з непокритою головою і одягали хустку лише в зимову холоднечу чи літню спеку. А ось заміжній жінці цей аксесуар потрібно було носити постійно, адже він наголошував на її сімейному статусі.
Традиції пов’язування нареченій хустку після весілля, не одне століття. Ось тільки раніше після такого дійства ходити «простоволосою» вже не дозволялося і вважалося ганебним. Хустка у жодному разі не «псувала», а навпаки, прикрашала жінку. Вона прикривала її волосся, але ніколи обличчя.
Весільні звичаї
Хустка завжди у житті українців відігравала тільки магічну роль, вона була оберегом і невід’ємним атрибутом у весільному обряді. Мати виводила з дому і вводила в нього молодих зі світлою хусткою (це робилося для того, щоб їхнє життя було «таким ж світлим»). Під час всього весілля молоді мали покривати руки іншими хустками і не мали права вітатися відкритими руками. Це робилося для того, щоб жодне зло не торкнулося їхньої родини. Хуткою пов’язували руки молодятам, а потім зберігали її разом з весільним одягом у скрині. Ця хустка була оберегом сім’ї.
Цікаво, що червона хустка у молодого була при боці її ще називали турпаном. Саме її він приносив до молодої і пов’язував її через плече. З цим турпаном молода не повинна була розлучатися протягом усього весілля і ним же наприкінці весілля їй «покривали» голову. У деяких регіонах це робила мама нареченої, в інших — свекруха, хрещена чи заміжні родички, а на півдні України – молодший брат. Вважалося, що після цього дівчині більше не можна ходити на «вечорниці», бо вона стає заміжньою жінкою, господаркою у домі.
Цікаві факти
— Хустка була найкращим подарунком для жінки. Вважалося, що вона не лише гріє душу, а й лікує рани, вселяє віру і надії у краще майбутнє.
— У скрині кожної господині мала бути звичайна ситцева хустка. Саме на неї ставили миску зі святою вечерею, яку несли хрещеним та родичам. Такою ж хусткою перев’язували калачі, коли йшли на весілля.
— Хусткою також накривали хліб, щоб він не черствів, а ще дитячу колиску — від вітру та «поганого ока».
— За часів козацтва кожна дівчина дарувала своєму нареченому вишиванку — як символ вірного кохання.
— У європейських країнах символом романтичного кохання вважалася носова хустка, яку панянки зав’язували на списі своїм лицарям. Вона нагадувала їм про особливу їх мету будь-якої битви — перемога в ім’я його коханої.