День Києва традиційно відзначають в останні вихідні травня. 2023 року вони припадають на 27-28 травня. Столиці України виповниться 1541 рік.
Історія свята розпочалася 1982 року, коли Києву виповнилося 1500 років. Тоді вперше місто урочисто відсвяткувало свій день народження.
З 1984 року День Києва пов’язують із Андріївським узвозом, там був влаштований вернісаж – виставка і продаж картин.
З того часу це місце є центром святкування днів міста. Знаменита вулиця художників, яку ще називають Київським Монмартром, давно вже стала брендом столиці, і як магнітом притягує туристів та й самі кияни люблять там гуляти.
Напередодні свята Советnews побував на Андріївському узвозі, щоб поговорити з очевидцями тих подій та згадати, як усе починалося. Упродовж 22 років тут була «Галерея 36», а зараз майстерня художника Олександра Міловзорова, роботи якого ви, звісно, бачили у Києві. Він оформлював ресторан “Дубки”, інтер’єри Національної філармонії України, станції метро “Тараса Шевченка” та “Олімпійська”.
![Александр Миловзоров](https://sovetnews.com/wp-content/uploads/2023/05/milovzorov-a-1024x768.jpg)
У «Галереї 36» збиралися творчі люди, проходили вернісажі.
– Олександре Петровичу, як усе починалося? Чому саме Андріївський став столичним Монмартром?
– Тут були гончарні майстерні, галереї. І не дивно, що творчі люди почали збиратись тут. Спілка художників проводила тут перші вернісажі. Це зараз Андріївський перетворився на арт-ринок, а у ті роки сам вернісаж вже був подією. У 80-х було більше творчості та живого спілкування. На перший офіційний День Києва тут було галасливо та весело: художники малювали, сидячи просто на землі, співали музиканти.
У майстерні ми зустрічаємо художницю Ларису Пуханову, яка згадує, як усе починалося:
– Початок 80-х – це творчий розквіт Андріївського узвозу. Тоді створювалися перші вернісажі. Я була студенткою 5 курсу мистецької академії. На Андріївському почали виставлятися відомі художники, керував цим питанням академік та живописець Сергій Григор’єв. Ми могли презентувати на кілька годин свої роботи у так званому молодіжному крилі.
Зараз дивно це говорити, але картини висіли на парканах чи на якихось щитах.
Інтерес був великий, до нас підходили колекціонери, знайомились.
![Александр Миловзоров](https://sovetnews.com/wp-content/uploads/2023/05/aleksandr-milovzorov--768x1024.jpg)
– Але за п’ять років я вже не виставлялася на Андріївському. Він мав такий потужний початок, але згодом усе перетворилося на ринок із «кульками і матрьошками».
Інші професійні художники також перестали вішати свої картини на вулицях, а почали це робити в галереях.
Так, Андріївський змінився, зараз це скоріше арт-ринок та місце «кичу». Митці зі своїми картинами перебралися на Пейзажну алею. Більшість продає свої роботи в Інтернеті. Але у майстерні Олександра Петровича творчий дух зберігся. Сам художник у свої 85 років продовжує створювати нові твори, який нещодавно намалював серію малюнків за мотивами роману «Муруся Чурай». Гостинний господар запрошує нас за стіл, і ми під старовинним затишним абажуром слухаємо його розповіді.
-Як змінилася робота художників під час війни?
– У березні 2022 року був змушений з родиною переїхати до Чехії. Мені виділили “творчу допомогу” у 200 євро. Вистачило на два десятки великих тюбиків фарби та на десяток полотен. Там я створив серію “Чеські хроніки”. Мої виставки пройшли у Чехії та Німеччині.
Лариса Пуханова вважає, що тема війни у мистецтві складна, бо не всі готові з нею працювати.
– При цьому не можна сказати, що війну хочеться забути. Однак не хочеться й примножувати. Є, наприклад, у Франсіско Гойї серія офортів Лихоліття війни. Але це графіка, не живопис. Графіка – це подивився та поклав у папку.
А картина висить на стіні. І хто жах війни вішатиме на стіну?
Я нікуди не виїжджала з Києва і про війну нічого не малювала. Мені не хочеться множити страхи. Знаю, що багато художників, які не бачили війни, досі перебувають у Карпатах, вони про війну писали картини, переживали. А, наприклад, мій знайомий, який був в Ірпені в окупації, який пережив найстрашніші моменти, нічого на цю тему не зміг творити. Лише квітучі сади малює.
![в мастерской Миловзорова](https://sovetnews.com/wp-content/uploads/2023/05/v-gostyah-1024x768.jpg)
Лариса знову повертається до теми, чому Андріївський перетворився на ринок. Митці впевнені, що це було неминуче.
– Так сталося не лише у нас, а й у всьому світі. Спершу ти художник, а потім бачиш, на що є попит, і те ти продаєш. Зараз знаю, що з художників на Пейзажній алеї вимагають якусь плату – з когось невелику, а з когось беруть просто «бандитським» методом.
До того ж, зараз у людей немає грошей на мистецтво. А ті, у кого вони є, не бігають Андріївським.
Але все одно до нас приїжджають люди на День Києва, і це є велике свято для художників.
І все-таки, незважаючи ні на що, у День Києва Андріївський узвіз стає таким, як ми його пам’ятаємо, у його найкращі часи. Тому прийти туди обов’язково варто, щоби відчути творчий пульс Києва.
Світлана Борисова. Фото автора