Якщо граки прилітають раніше, ніж 17 березня, то рік буде неврожайним.
За поведінкою граків цього дня судять про характер весни: «Якщо граки просто летять на старі гнізда — весна буде приємною, зайва вода втече вся разом».
Традиція зустрічати весну народними гуляннями є не лише у слов’ян. У багатьох країнах Європи у ці дні проходять яскраві та веселі карнавали. Англійці проводжають зиму забігом із млинцями, французи — дощем із квітів, а чехи — із вимазаним сажею обличчям.
Перед настанням Нового року за старим стилем (увечері 13 січня), і аж до Водохреща народ щедрує — співає веселі пісні, які прославляють господарів будинку, та влаштовує веселі маскаради, головними учасниками яких є баба Маланка (переодягнений хлопець) та дід Василь. А 14 січня прийнято супроводжувати щедрування засіванням будинку зерном, причому вважається, що першим це має зробити чоловік чи хлопчик (на щастя).
Мабуть, ні з одним із фруктів не пов’язано стільки легенд, як із яблуком. Хто не пам’ятає змія-спокусника, дерево пізнання добра і зла, казку про молодильні яблучка, історію про яблуко розбрату, через яке почалася Троянська війна?! Закон всесвітнього тяжіння Ньютон також відкрив завдяки яблуку.
Велику силу мала свічка, яку спеціально робили до цього свята. Досі на території Закарпатської області такі свічки виливають у формах чи колі. Роблять їх різних розмірів і форм, зокрема у вигляді свічки-трійці, які скріплюються всередині дерев’яними «копачами» – лозинами. Покровську свічку ховали за іконою і використовували при різноманітних бідах, хворобах.