Велику силу мала свічка, яку спеціально робили до цього свята. Досі на території Закарпатської області такі свічки виливають у формах чи колі. Роблять їх різних розмірів і форм, зокрема у вигляді свічки-трійці, які скріплюються всередині дерев’яними «копачами» – лозинами. Покровську свічку ховали за іконою і використовували при різноманітних бідах, хворобах.
Калина у слов’ян асоціювалась материнством: кущ – мати, квіти та ягоди – діти.
Вона є ще й символом будинку, батьків, усього рідного. Калина уособлює і саму Україну, її оспівують у багатьох піснях, наприклад: «А ми ту червону калину підіймемо, а ми нашу славну Україну розвеселимо!»
Обов’язково додавали до весільного вінка грона калини як символ щасливого сімейного життя, невичерпної краси, ніжності і чистоти стосунків. Крім того, нареченій, щоб підкреслити її красу і молодість, вплітали троянди, чорнобривці, ромашки, мак, деревій, трохи полину від злих сил і пристріту (вроку), материнки як символу жіночого щастя, материнського кохання.